Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Л.Українка

Творчість Лесі Українки – одна з вершин вітчизняної культури й одночасно видатне явище в історії світового письменства.

Цій жінці уже на роду було написано стати поетесою. Такий вибір зумовили й походження, і коло спілкування, і захоплення музикою, тонке відчуття ритму. Тому не дивно, що перший вірш вона написала в 9 років, а в 13 уже почала друкуватися. Тоді ж з'явився цей славетний псевдонім, точніше - геонім – Леся Українка.

В Скалатському професійному ліцеї відбувся виховний захід приурочений 144- річниці від дня народження Лесі Українки.

Учасники заходу хотіли донести глядачам, що український письменник, хоч якого б масштабу він не був – як Т.Шевченко, Л. Українка, І. Франко – насамперед мусив бути просвітителем. Він мав пояснювати світові про свій народ, про самого себе. Бо ж, як відомо, цей народ, у силу історичних причин, то спить, то прокидається, а що робити генію? У нього завжди безсоння.

Леся Українка все життя зверталася до свого народу, хотіла розтлумачити йому свої марева. Але її мало хто розумів.

Збагни її безмежжя духу,

Життя її із трьох проклять -

Неволю, гіркоту, недугу –

І хай тебе думки болять.

Хай батогом їх сполосує

Жага великої мети.

Її не клич до себе всує,

А сам до Лесі долети.